«Коритне…Тихе, спокійне село, яке потопає у зелені садів, квітів, лісів. Через усе село змійкою протікає невеличка річка. А на берегах туляться до лісу чепурні будиночки, де живуть працьовиті люди…
Кожного дня дорогою від будинку до школи впевненою ходою поспішали мої улюблені вчителі-це Алтея Костянтинівна Цуркан (моя тітка) та мій класний керівник Вікторія Вікторівна Мусієнко.»
Такими словами, з особливим трепетом ділиться своїми спогадами про двох дорогих учителів Інна Омелянівна Албота. Вчитель – це той, хто лишає свій неповторний, незмінний слід в житті дитини. Такий доленосний слід у житті Інни Омелянівни залишила Алтея Костянтинівна Цуркан – рідна тітка, за покликом вчитель української мови та літератури.
«Алтея Костянтинівна була учителем моєї мрії. Вчителька допомогла мені усвідомити, що професія вчителя - найпочесніша. Я стараюся не підвести рідну людину, яка десь там на небесах пильно стежить. Ця людина, як ніхто, заслуговує, аби про неї згадали теплим словом», - ділиться Інна Омелянівна.
«Учитель… яке велике значення має для кожного з нас це слово. Це і друг, і мудрий порадник, і вірний наставник. Це людина, котра вкладає у кожного з нас частинку свого щирого та доброго серця. Напевно, кожен із нас пам'ятає свого класного керівника: уста, що промовляли до нас мудрістю; руки, що хорошими оцінками направляли нас до знань та очі, що вселяли у нас надію на гарне майбутнє. Ким би ми не стали, і куди б нас не закинула доля - завжди від серця й до серця тягнуться невидимі ниточки спогадів про своїх вчителів», - про Вікторію Вікторівну Мусієнко згадує Інна Омелянівна.
Роль учителя в житті кожної дитини є справді неоціненною: навчити, порадити, спрямувати… Цей список можна ще довго продовжувати. Однак, головним у цій справі є щира та відкрита душа вчителя, його велике та любляче серце, ясний та безмежний розум. Усі ці прекрасні слова дуже влучно характеризують Алтею Костянтинівну та Вікторію Вікторівну, про яких пам’ятають чимало випускників. Своїми спогадами про мудрих наставників поділилася Тимофійчук Оксана Дмитрівна: «Алтея Костянтинівна та Вікторія Вікторівна мудрі вчителі, які все своє життя присвятили роботі з дітьми. І хоч, нажаль, їх уже немає серед нас, та пам’ять про них залишиться назавжди в серцях її рідних та учнів. Адже недаремно кажуть, що люди, котрі відійшли у вічність, живуть у країні спогадів і залишаються живими доти, доки ми пам’ятаємо про них.
Найкращими словами згадали дорогих учителів колектив Бережонської школи.
Пам’ятаймо людей, які вклали в наші серця вогник великої любові, людяності, добра.
